Бардівські вечори

На вулиці щойно почався листопад. Незначне тепло все ще нагадує про минуле літо, проте холодний вітер зриває з дерев останнє пожовтіле листя, а сонце все рідше з’являється поміж похмурих хмар. Земля готується до зими. Все засинає, призупиняється.. Та ці зміни ніяк не торкнулись учнів фізико- математичного ліцею. В їдальні закладу світиться. Усюди рух, галас, крики. Одні з кимось говорять, інші щось шукають, треті просто сидять і спостерігають за цим хаосом. Мало хто знає істинну мету цього своєрідного зібрання під назвою «барди». Початок їм поклав хлопець, учень тодішнього 10-Г класу, Слюсаренко Олег. Знайшовши однодумців, він прагнув таким чином започаткувати у стінах ліцею давню українську традицію – співи під гітару у колі друзів.

Барди – це те, що не дає зникнути українській музиці, знаходить все більше і більше її прихильників, показує, як прекрасно можна провести час у колі близьких без додаткових «засобів підняття настрою». Музика завжди згуртовувала, об’єднувала. І ліцейські барди не стали винятком. Вже з першого проведення вони зібрали чималу кількість людей – з 8 та 9, 10, 11 класів.Знайшлись шанувальники таких дійств і серед випускників та привернули увагу навіть вчителів! Багато учнів до сьогоднішнього дня згадують пісні, які грав на гітарі вчитель географії Василь Григорович та виспівував своїм хриплуватим голосом старі рядки. Як це було чудово!

Кожен зумів найти собі близьких за духом людей, вивчити кілька нових та заспівати десятки старих пісень, відпочити від постійного напруження і клопітливих думок про навчання, беручи участь у цікавих, веселих конкурсах. Ведучі, котрими на перші барди були Олег та Ганнуся Карачевська, дуже постарались і зробили цей вечір справді незабутнім. Яскраві враження та неймовірні спогади забезпечили хороший настрій надовго.

Звичайно, що перші барди були найцікавіші, адже це було щось таке зовсім нове і ще непізнанне. Другий та третій рази також не менш класні. Завдяки Олегу у нас з’явились співаники з текстами більшості пісень, кількість гітаристів зросла.. Люди почали цікавитись, розвивати цей рух. Такий необхідний відпочинок був, є та буде забезпечений працьовитим ліцеїстам завдяки бардам. Водночас, наступні покоління вчитимуться українським традиціям, будуть поширювати їх між свого кола спілкування, стануть більш відповідальними, оригінальними.. Старші ж згадають ті часи, коли й самі були ліцеїстами. Вихователі та вчителі побачать, що таки навчили нас багато чому – відповідальності, довірі, любові, вигадливості. Гості з інших кутків Львова зрозуміють, що ми вміємо не лише відмінно вчитись, але й стовідсотково відпочивати.
Ми, всі ті, що брали хто часткову, а хто і неоціненно велику участь у підготовці бардів, сподіваємось що ця чудова традиція не закінчиться, коли настане час нам покинути ліцей. Хотілось би повертатись і брати участь у таких заходах. Ми – одна дружня сім’я, де ніхто нікого не забуває та всі завжди разом. Барди, музика, гітара, пісні.. Все це ті речі, котрі допомагають нам зібратись докупи, тому вони просто неоціненні.

Дата проведення: 9.11.2012, 25.1.2013, 15.03.2013

Автор статті: Яцків Яна