Освіта в cучасному світі

Освіта в сучасному світі - це продукт, який (одна з функцій якого) дозволяє мати хорошу затребувану роботу. Я не говорю зараз про те добре це чи погано, а швидше що так по факту є і дуже багато робіт (якщо не всі) вимагають певного рівня освіти (в широкому розумінні, не саме шкільноі чи університетськоі, а освіти взагалі). В світі існує попит, можливо навіть зростаючий попит, на спеціалістів високого рівня, які можуть наприклад працювати із складними системами, працювати в кризових умовах, тощо. Стати таким спеціалістом може кожен (це називається принципом 10 000 годин), якщо буде робити 'правильні' речі, і освіта тут відіграє дуже важливу роль.

Я не маю на увазі конкретно шкільну/університетську освіту, а освіту взагалі, включаючи професійний саморозвиток, самоосвіту, розвиток навичок, Інтернет-курси, тренінги, консультації з коучами, т.п. Академічна освіта - це дуже добре і це хороша база, але сучасна реальність (а саме ринок праці) вимагає в більшості своїй вміння якісно вирішувати конкретні робочі проблеми, а не знання самі по собі. А такі вміння задаються саме освітою в широкому розумінні.

Невеличкий відступ про освітні продукти (маю на увазі освітні продукти для "дорослих" людей, тобто після університетськоі освіти). Вони можуть бути як марною тратою ресурсів, так і речами з ROI в кілька разів. Один з прикладів - це кар"єрні курси (написання резюме, грамотна поведінка на інтерв"ю, т.п.), які призводять до збільшення доходу. Інший приклад - моя знайома зайнялася спортом по хорошій системі, через рік у неі з"явилося набагато більше енергіі яку вона використала і в тому числі в кар"єрі/роботі. Але такі освітні курси можуть бути як річчю, яка при мінімальному вкладенню ресурсів міняє все життя, так і марною чи шкідливою тратою ресурсів. Це я до того що освіта - при вмілому використанні - підвищує якість життя та благополуччя людей.

Моя історія

В 2000-2003 я вчилася в ліцеі, займалася олімпіадами (спочаку фізика та математика, потім фізика). В 2003 я поступила в Киівський Університет імені Тараса Шевченка, який закінчила в 2008. В 2008 році я приіхала в Фінляндію отримувати PhD і захистилася в травні 2014.

Я приіхала в Фінляндію в 23 роки і мені були дуже цікаві краіна та люди. Моі ровесники (23-30) в цей час ще зазвичай вчилися в університеті, і я старалася багато з ними спілкуватися. Ближче до кінця аспірантури я почала шукати роботу і поставилася до цього кілька знайомих, які цікавилися/займалися кар"єрним консультуванням, в Інтернеті я читала багато на цю тему, і одним словом я хотіла зробити все професійно. Я могла б продовжувати працювати в науці чи в споріднених областях, як зробили багато моїх знайомих із схожою освітою, але я не хотіла будувати академічну кар"єру. Я була приблизно знайома з роботою вченого в Украіні, трохи в західному світі, і це дуже цікаве заняття для багатьох людей, але це було не моє. Крім того, академічна кар"єра після аспірантури зазвичай включає поїздки на позиції пост-дока в іншу країну, а я достатньо подорожувала і хотіла кілька років пожити в одній країні без переїзду. Багато моїх знайомих з освітою PhD переходили працювати в компанії - це доволі стандартна практика на Заході, це заохочується, тільки деякий процент PhD продовжує працювати в науці - і мені теж хотілося знайти роботу в компанії.
В цілому пошук роботи у мене зайняв приблизно рік (починаючи від моменту постановки задачі "який напрямок вибрати" до підписання контракту), здається близько 50 розісланих резюме, 7 інтерв"ю і в результаті я влаштувалася на роботу стажером в компанію. Там я пропрацювала рік по контракту, виросла із стажера до аналітика даних, дуже вдячна моім колегам за цей рік і в цілому зараз продовжую розвиватися як аналітик даних.

Що було цікаво, це те що я в процесі пошуку роботи близько спілкувалася з моїми фінськими ровесниками і могла помітити суттєву різницю. При приблизно однаковому рівню освіти (рівню знань) вони набагато краще орієнтувалися в реальному ринку і його потребах. Наприклад, один із знайомих коли давав мені пораду як писати мотиваційний лист, сказав '... і ще абзац це чим ти можеш бути корисною компаніі'. Він із своім рівнем освіти, однаковим зі мною, міг визначити чим він може допомогти компаніі, як і практично всі мої фінські ровесники з якими я спілкувалася (і які такі мотиваційні листи писали), я цього не могла зрозуміти ніяк - я читала ту ж саму відкриту інформацію на вебсайті компаній і у мене не було навіть ідей. Причому освіта під час PhD у нас була абсолютно однакова, це теж було чітко видно, наприклад по навиках які ми потреби ринку. Тобто я цього не пам"ятаю зовсім.
В університеті між собою ми більш-менш обговорювали що потрібно для академічноі кар"єри, але не для компаній. Я про це напишу пізніше, але фінські студенти, як і їх європейські ровесники та ровесники з інших краін, ще під час навчання працюють в реальних компаніях, цікавляться станом економіки, планують своє навчання і т.п. Я думаю це достатньо важливий момент. Звісно будь-хто в будь-якому віці може знайти роботу і кар'єрно рости, але набагато легше вчитися якщо ще під час навчання розумієш як саме це все буде використовуватися на практиці. Щодо себе, я взагалі не знаю, чи зуміла би я перейти з науки в індустрію без мого ментора (я отримувала загальні поради наприклад 'орієнтуватися на результат' чи 'постійно підвищувати свій рівень', а не якусь особливу інформацію) - чим вищий вже наявний рівень освіти, тим складніше переорієнтуватися.

Фінляндія i twenties в західному суспільстві
Трішки про фінську освіту. До 18-ти років фінни навчаються в школах і живуть з батьками, як і всі. Про цей період я знаю мало і якщо чесно він ніколи і не виникав в розмовах. В 19-20 років хлопці ідуть в армію - можна не іти, наприклад якщо ти пацифіст по переконаннях і служити альтернативну службу, але зазвичай ідуть всі хлопці і ті з дівчат які хочуть. Після арміі ті, хто хоче і хто пройшов відбір, ідуть в університет. Далі шляхи звісно розділяються, хтось закінчує в 25, хтось в 30, хтось іде в аспірантуру, хтось відкриває компанію відразу після школи.

Що цікаво:

- система освіти влаштована так, що є можливість працювати під час навчання. Наприклад "літня робота" (summer job) на яку наймають студентів, якщо вони проходять конкурсний відбір. Студенти працюють влітку, це дозволяє їм заробити кошти на зиму, отримати досвід роботи, ознайомитися з індустрією. Також дехто працює в університеті, знову ж таки, якщо пройшов відбір. Багато студентів (знову, з тих кого це цікавить і не тільки фінни) проводить час з 20 до 30 років приблизно так - вчиться, працює, знову вчиться, знову працює, стажується, відкриває старт-ап/працює в ньому і т.п. Це дозволяє ім наприклад вибрати курси які іх зацікавили під час роботи і також застосувати знання з університету на практиці. При цьому в Фінляндіі абсолютно нормально працювати під час навчання касирами чи прибиральниками, ніхто це не вважає нижчим статусом, це така ж робота як і будь-яка інша.

- фінські студенти багато спілкуються і подорожують. Знову ж таки, ті, що хочуть. Це часто backpacking, автостоп, поіздки по обміну в інші краіни, вечірки і подіі (events). Є багато студентських організацій, і до речі участь в такій організаціі вказують в CV. У фіннів не прийнято брати гроші у батьків, тому якщо фінни подорожують разом то організатори орієнтуються на однаково низький бюджет, навіть якщо батьки могли б собі дозволити підтримати сина/дочку фінансово. В цілому, знаючи фінна неможливо сказати з якоі він родини - бідноі чи багатоі - моі знайомі з багатих родин будують кар"єру і працюють однаково із знайомими з бідніших.

- фінські студенти сприймають навчання серйозно. Дехто кидає університет і йде працювати, якщо вирішує що так йому краще і головне це практичний досвід. Ті хто вчаться, вибирає зазвичай напрямок сам, а не по рекомендаціі батьків. Дехто міняє свій напрямок навчання чи напрямок в межах навчання чи роботи, навіть і по кілька разів, поки він не знайде те, чим вирішить
займатися серйозно. Що я помітила - що ті, хто в 30 відкрив перспективні компаніі/має хорошу роботу в 25 ДУЖЕ серйозно відносилися до навчання/роботи. Вони одночасно і вчилися серйозно, і працювали/організовували/відкривали компаніі. В цілому в суспільстві фінни теж поважають освіту - коли я в різних розмовах з різними людьми говорила що я вчуся в аспірантурі, то реакція була різна, але завжди позитивна.

В Украіні реакція на "я займаюся наукою" була швидше реакцією подиву "значить ти не вмієш заробляти гроші". В цілому фінни розуміють і згідні що тільки люди з якісною освітою можуть побудувати стабільну економіку, хоча і деколи зітхають коли говорять скільки податків йде на освіту smile emoticon Але вони завжди зітхають, коли говорять про податки, це частина культури smile emoticon І так, фінни (як мінімум моі ровесники) окрім освіти часто займаються самоосвітою, наприклад вивчають мови. Кілька моіх знайомих вивчають китайську мову, багато вивчали раніше російську. Це складно, так, але іх національна риса "sisu" означає "не боятися труднощів" - з цим я неодноразово стикалася. До речі, якщо колись будете мати справу з фінном/фіннкою, 100% спосіб наладити контакт - це показати на ділі, що ви не "здуваєтеся" від дрібних неприємостей, а готові викладатися щоб досягти мети.
В цей час (20-30 років) студенти активно спілкуються про важливі речі і без купюр. Особливо багатьох цікавить економіка (в цілому багатьох фіннів цікавить економіка і вони прикладають зусилля щоб в ній розібратися), не тільки Фінляндіі, та і інших краін (багато студентів іде наприклад на рік по обміну в іншу краіну). Це все дозволяє ім приймати грамотні фінансові рішення. Наприклад, якщо фінни щось організовують (мається на увазі не бізнес, а саме життєві речі, наприклад подарунок комусь чи спільна поіздка в коттедж), то часто переводять гроші організатору і він іх і контролює (це зазвичай невеликі суми). Але в страшному сні організатор не може уявити, як він ці гроші присвоїть чи некоректно витратить - він/вона завжди стараються найкращим чином використати їх в інтересах групи. Також фінн не може уявити як він неякісно виконає роботу, за яку йому платять - це відповідальність, це робота, це гроші. 

Про цей період 20-30 років в західному суспільстві є книга The Defining Decade: Why Your Twenties Matter--And How to Make the Most of Them by Meg Jay. Також у цього ж автора є виступ ТЕД - Meg Jay: Why 30 is not the new 20. Хоча дійсно варто відмітити, що в першу чергу книга і виступ призначені для людей західноі культури і західного суспільства, саме через цю призму її варто сприймати. Люди які пішли таким шляхом, в 30 років, хоч і формально тільки закінчують освіту, але по факту знають свої професійні інтереси, знайомі з потребами ринку, мають досвід роботи (незалежно від того чи будуть вони продовжувати в цій області чи ні) і т.п. Це зовсім інший підхід ніж 'я так багато вчився, я достойний роботи' smile emoticon В першу чергу він відрізняється конкретикою, наприклад 'я хочу стати аналітиком в індустрії ігр' чи 'я хочу відкривати один/багато стартапів' чи 'в 50 років я хочу бути CEO корпораціі/інвестором'. Починаючи з цієї конкретики уже можна будувати кар'єру, і, впринципі можна і її змінити по ходу справи, але це вже конкретна річ з якої можна починати. По-друге, це професія яка хоч трохи опробувана на практиці і яка побудована на основі власних інтересів та того, що цікавить, а не наприклад 'тому що так сказали батьки'. По-третє, це хоча би приблизне знання конкретної індустрії, як мінімум її великих трендів. Це все дозволяє мати набагато краще життя (і по доходах, і по такому важливому параметру який називається 'якість життя'), ніж підхід 'вчитися про запас без контакту з реальною індустрією'. В цілому на Заході дуже сильно поважають освіту та науку, просто зазвичай люди обирають здобувати освіту яку вони пізніше використають в житті.

При цьому хоч і я говорю про вік '30', це достатньо умовна цифра (якщо говорити про кар'єру). Просто після 30, коли уже є конкретна освіта чи кар'єра, то міняти напрямок, особливо кардинально, краще всього разом з грамотним кар'єрним консультантом - така професія є, хоча вона поки що і може не сильно поширена.
Зазвичай люди, які в 30 років розібралися з тим, яким професіоналом вони хочуть бути, після 30-ти теж працюють (і дуже багато працюють), але у них з"являється енергія і час для інших речей - сім"і, стосунків, дітей, спорту, хоббі. Звісно 30 тут дуже умовна цифра. Причому пошук свого професійного шляху у них не закінчується в 30 - вони можуть змінити напрямок всередині професіі, змінити професію повністю, заснувати старт-ап чи перейти в корпорацію, викладати чи менторити і т.п. Просто якщо чітко знаєш себе, своі професійні цілі, своі сильні та слабкі сторони, т.п., то набагато легше конкурувати на ринку роботи. Якщо це неясно, то набагато складніше.

Успіх і освіта
Наскільки я зрозуміла, чим вищий рівень освіти сам по собі (чим більш абстрактні знання), тим більші вимоги і до рівня навику її продажі. Уточнення, що під продажами і навиками продаж на Заході розуміється не те, що зазвичай розуміють під продажами після 90-стих чи на територіі СНГ. Це не є "отримати гроші за неякісний товар", це є "зрозуміти/відчути потреби клієнта і запропонувати йому рішення (solutions)". І цей навик має різні рівні. Якщо в 22 ще можна прийти в компанію "я дуже-дуже хочу у вас працювати бо ви супер класні" smile emoticon, то в 30, з підвищенням рівня освіти уже очікується і більш серйозний його рівень. І це є реальні вимоги життя коли чим складніший інструмент, тим більш вміло треба ним користуватися. Цей навик наприклад включає розуміння потреб компаніі, знання релевантних інструментів, розуміння чим конкретно ти можеш допомогти компаніі на цій позиціі, вміння спланувати свою роботу так, щоб з першого дня приносити користь і т.п.. Звісно йому, як і будь-якому навику, можна навчитися, але це набагато легше робити поступово, разом з підвищенням свого освітнього рівня, аніж спочатку здобувати знання самі по собі, а потім думати як іх застосувати. І власне месседж мого листа в тому, що фінни - ті з моіх знайомих, які цим займалися, звісно - в своій освітній системі мали таку можливість. В тій освітній системі, в якій вчилася я (2000-2008) це був вибір "або-або" - або отримувати знання, або орієнтуватися на потреби ринку. І саме тому студенти (зараз я говорю не конкретно про те місце, де навчалася я, а більше про студентів в цілому того часу) інтуітивно це відчували, старалися отримати диплом формально і йшли працювати на третьому курсі.

Ще пояснення чому я говорю саме про успіх. На Заході слово 'успіх' не має такого сильного емоційного забарвлення як в Україні/Росії (звісно є повага до людей які досягли успіху, але немає таких сильних емоцій). Успіх на Заході це більш-менш міра правильного напрямку зусиль і того, що людина правильно орієнтується в тому що відбувається - це те чим можна поділитися.
До всього цього дуже спокійне відношення і є дуже багато 'рецептів успіху', якими люди спокійно користуються як інструкціями 'роби так і буде такий результат'. Особливо це стосується такий областей як спорт/фітнес/здоровий спосіб життя і кар"єрний ріст. Щодо кар"єрного росту можна просто погуглити наприклад how to build a career або щось еквівалентне - зазвичай це статті з простими порадами що зробити (наприклад статті на http://www.forbes.com/careers/). Причому знову, шукати треба саме в англомовному інтернеті, там набагато більше інформаціі (хоча і в украіномовному інтернеті бувають хороші статті). Що стосується російськомовного сегменту, то там інформація про кар"єрний ріст або дуже високоі якості (це коли люди якісно працюють навіть в російських реаліях), або навпаки такі поради які ні при яких обставинах не можна застосовувати в нормальних суспільствах.
В Украіні і краінах СНГ часто можна зустріти негативне відношення до успіху, грошей та побудови кар"єри. Думаю, це може бути пов"язано з тим, як будувалася кар"єра в радянські часи та як деякі люди будували бізнес в 90-стих. Щоб дати уявлення про те, що мається на увазі під "будувати кар"єру" на Заході можу порекомендувати книгу In Search of the Fun-Forever Job: Career Strategies that Work by Ellis Chase. У цього же автора є до речі і книга про networking, який зараз багато обговорюється -
Networking: How to Make the Connections You Need by Ellis Chase.

Ще щодо культурних особливостей. В Фінляндіі наприклад протиставлення "бідний-чесний" з сильними емоціями я не помітила і взагалі концепція "якщо ти заробляєш гроші, то ти когось обманюєш/нечесний" незрозуміла фіннам (тим, з ким я спілкувалася). Пам"ятаю як я іі пробувала пояснити знайомому другу фінну, він щиро не міг зрозуміти - якщо ти багатий, ти ж приносиш користь і ресурси суспільству, 'гроші для всіх' в результаті. Інша справа що це складно, це вимагає праці, і далеко не всі хочуть/готові цим займатися. Коли фінни взнають про такі речі як тіньова економіка, корупція, бізнес на основі нечесноі поведінки з клієнтами і т.п. вони спочатку довго дивуються, пробують зрозуміти, в результаті поражаються дикій неефективності та неетичності такої системи та марній втраті ресурсів.
Негласні правила сучасного успіху включають, що якщо ти сам досяг успіху, то ти допомогаєш іншим (звісно, тим що хочуть і готові працювати і самі).
Це називається екологічний успіх і є такою ж негласною нормою як і обов'язкове заняття спортом, здоровий спосіб життя, прийняття розумних фінансових рішень, здорові (nurturing) стосунки з близькими людьми та постійний саморозвиток. Це може бути наприклад навчання технічним навикам, викладання, лекціі, виховання лідерів (для керівників), професійний блог, коучінг, менторство, консультаціі, волонтерство, просто спілкування. Так роблять не всі, так роблять і на Заході і в інших краінах, але так роблять ті, що збираються бути успішними не тільки зараз, і а і через 10-20-40 років. Або “Strong people don't put others down. They lift them up.”

Висновки
Підкреслюю, що це все виключно результати моїх особистих спостережень (а не повноцінного дослідження) і у мене немає можливості повноцінно перевірити іх на практиці. Якщо проаналізувати 50-100 інтерв"ю із випускниками-ліцеістами (особливо з тими що працюють на Заході чи зі світовим ринком - в силу різниці культур та економік всі ці речі проявляються набагато яскравіше), то можна скласти більш повну і достовірну картину. Число 50-100 я говорю як аналітик-початківець smile emoticon - є таке емпіричне правило що якщо зробити щось 100 раз то тоді робиш це якісно.
Хороша аналітика базується на фактах, а ця стаття - це лише спроба систематизувати те, з чим я зіткнулася і що інтуїтивно відчуваю проблемою/можливістю. Надзвичайно важко говорити про такі абстрактні речі, як освіта, тим більше на основі лише мого особистого досвіду, але я думаю якщо опиратися на факти (тобто конкретні історіі випускників ліцею) то можна скласти непогану цілісну картину того які саме речі в освіті востребувані в сучасному світі. На фоні тих процесів що відбуваються в Украіні (а саме трансформаціі освіти за світовими стандартами) це може бути корисним.

Причина, з якої я обговорюю цю тему - я думаю це достатньо важливо.
Основна причина на мою думку в тому що чим більше освіти у людини, тим об'єктивно складніше використати цю освіту на ділі; для того щоб цього уникнути, бажано уже в процесі освіти (підкреслюю, що я не говорю саме про ліцейську чи університетську освіту, а про освіту як процес) коригувати знання що отримуються з орієнтацією на майбутнє. Якщо цього не робити, то можна витратити час на речі, які не знадобляться - багатьом це не підходить. Підкреслюю що я не маю ніяких претензій до якості тієі освіти, що отримала я, це швидше просто спроба обговорити ситуацію. Буду вдячна за зворотній зв"язок, що стосується теми.

Автор: Анна Королюк, випускниця ліцею 2003